Інша сторона мене: історія Остапенко Ганни Григорівни

 

Всім привіт! Мене звати Остапенко Ганна Григорівна. До компанії я приєдналася ще у 2013 році. Мій професійний шлях розпочався з посади логіста у відділі транспортування (нині РДУ). З великим захопленням згадую той період роботи. Моє основне завдання полягало в контролі транспортування автомобілів між відділеннями по всьому Києву.

У 2015 році я пішла в декрет, і саме в цей час дізналася, що розпочала свою діяльність Профспілка. Повернувшись із декрету у 2017 році, я одразу вступила до її лав, адже це давало можливість отримувати додаткову підтримку в правових питаннях, а також об’єднуватись із колегами під час відвідування численних заходів, організованих Профспілкою.

За роки мого перебування в профспілці відбулося безліч цікавих подій. Зокрема, саме завдяки Профспілці я змогла взяти участь у чемпіонаті з боулінгу серед профспілчан України, який проходив у 2020 році в Харкові. Це були незабутні емоції!

Після декрету я займала різні посади в сфері логістики, а наразі обіймаю посаду фахівця планово-аналітичної групи департаменту поштоматів.

З дитинства я була творчою людиною, хоча, можливо, сама цього не помічала. Перші вірші я почала писати ще у студентські роки. Це було щось спонтанне, за покликом серця. Звичайно, у силу віку всі вірші тоді були романтичними та з нотками трагічності.

З часом я усвідомила, що можу сама вирішувати, коли писати і про що. Не обов’язково чекати натхнення або переломних подій у житті. Відтоді, відкривши для себе цю «іншу сторону себе», я пишу вірші на будь-які теми. Завдяки цьому з’явилися вірші навіть про поштомати та пригоди Троля з казок «Нової Пошти». Також я пишу вітальні вірші для рідних і близьких на свята.

Деякі зі своїх робіт я публікую на своїй сторінці в Instagram у вигляді відео. Для мене вираження думок і емоцій «на папері» є чудовою терапією. Кожен написаний вірш дає змогу поринути у власний світ і відволіктися від зовнішніх подій.

У березні 2022 року це допомагало мені відволікатися, коли мій чоловік пішов захищати нашу країну. Невеликі вірші, які мимоволі складаються римою в моїй голові, я сприймаю як передбачення позитивних подій. Вірю, що все буде так, як я напишу!

Підсумовуючи, можу сказати, що творчість є невід’ємною частиною мого життя. Вона допомагає справлятися з негативними емоціями у складний час і красиво виражати будь-яку інформацію.

Брати участь у конкурсі мене надихнули близькі люди, а також мої сумніви. Як би дивно це не звучало, але саме вони! Побачивши оголошення про конкурс, я довго вагалася, чи буде комусь цікаво читати про мене та моє хобі. Прокручуючи цю думку в голові, я зрозуміла, що я не одна така. Багато людей сумніваються у собі.

Тож я вирішила: якщо моя історія надихне хоча б одну людину ділитися своєю творчістю, це стане для мене великою радістю. Тому закликаю: не соромтеся проявляти себе! Коли ж, як не зараз?

До зустрічі на моїй сторінці в Instagram: https://www.instagram.com/ostapenkohanna.