Революція Гідності: Історія, яка триває

 

Революція Гідності: Історія, яка триває

 

21 листопада — це не просто дата на календарі для багатьох українців. Для нас цей день став точкою відліку, з якої почався новий етап в історії країни. Революція Гідності, що розпочалась 2013 року, змінила політичну ситуацію в Україні й залишила глибокий відбиток в серцях людей, змусивши нас переглянути свої цінності та пріоритети.

Одними з тих, хто активно брав участь у цих подіях, стали представники нашої профспілки, які активно підтримували Майдан, забезпечували протестувальників необхідними ресурсами та сприяли організації акцій. Володимир Романович, один з профспілчан, який ділився своїми спогадами, був серед тих, хто не залишився осторонь і став частиною революційного руху, що змінив хід української історії.

 

Точка неповернення

 

Для Володимира Романовича побиття студентів на Майдані Незалежності стало точкою неповернення. Це стало моментом, коли спокійне та розмірене життя змінилось назавжди. «Після того, що сталося на Майдані, я вже не міг залишатись байдужим», — згадує він. З того часу жодного вечора він не ночував вдома, оскільки події на Хрещатику розвивались дуже стрімко, і кожен день був важливим для того, щоб допомогти.

 

Перші ночі на Майдані

 

Перша ніч на Майдані для Володимира була непростою. Він пригадує, як, заправивши свою "Таврію", почав робити поїздки до Кончі-Заспи, щоб привезти воду до Дому профспілок, де збирались протестувальники. «Смак гарячого чаю, що ми пили в нічні години, залишився в пам'яті до сьогодні», — розповідає він. Протягом цих ночей він разом з іншими волонтерами допомагав забезпечувати Майдан всім необхідним: від води до хліба.

 

"Автомайдан" та боротьба з тітушками

 

З часом Володимир став частиною "Автомайдану" — мобільного підрозділу Євромайдану, який складався з групи самостійних колон автомобілістів. Вони виконували екстериторіальні завдання мирного спротиву владі: патрулювання вулиць, блокування адміністративних будівель і помешкань членів режиму, супроводження та евакуація активістів. . Його «Таврія» з глушниками стала символом для багатьох, адже вона часто використовувалась для важливих місій. В одній з історій він пригадує, як супроводжував автобуси з Львівщини, які їхали до столиці підтримати протестувальників.

 

Протистояння з «тітушками», охорона Майдану від нападів і допомога у захисті людей — це були будні Володимира, які стали частиною його боротьби за гідність і свободу. «Очі завжди будуть пам’ятати сльозоточивий газ, а ноги — розірвані шумові гранати», — згадує він, не приховуючи емоцій. Це були дні болю і боротьби, коли кожен день був важливим.

 

Після Революції: Новий етап

 

Після втечі Януковича, коли країна переживала перехідний період, Володимир продовжив свою діяльність. Він почав патрулювати Київ, допомагаючи місцевим правоохоронцям, які відмовлялись виходити на чергування. В ці дні Володимир помітив, як змінилось ставлення людей на дорогах: «Ми почали дотримуватись правил дорожнього руху, не було п’яних за кермом, і з'явилася повага один до одного на дорогах». Проте, ці зміни були тимчасовими, і з часом все повернулося до звичного.

Але для нього особисто Революція Гідності не закінчилась. Після цих подій він почав займатись волонтерством, працював військовим журналістом, а сьогодні продовжує свою боротьбу на полі бою як сапер. Для нього Революція — це процес, що триває, зміни, які все ще потребують свого продовження.

 

Історія, яка залишилася між нами

 

Володимир Романович розповідає свою історію, щоб зберегти пам’ять про ті дні, коли країна змінилась назавжди. Він закликає всіх, хто був поруч з ним, поділитись своїми спогадами: «Я розповів цю історію, щоб через 10 років відгукнулися ті, хто тоді були поруч, бо багато втрачених контактів та зв’язків, а історія залишилася поміж нас». І це важливо — зберегти пам’ять про тих, хто віддав своє заради країни, заради майбутнього. Тому що Революція Гідності продовжується і сьогодні.

21 листопада — це не просто день в календарі. Це день, коли Україна сказала "ні" несправедливості, корупції та насильству. Це день, коли українці стали на захист своїх прав, на захист гідності. І хоча революція не завершилась, її ідеї живуть у кожному з нас. Це і є Революція Гідності, яка триває.

 

Профспілка пам'ятає і підтримує кожного, хто боровся за свободу, справедливість і рівні права для всіх громадян. Ми стоїмо на боці тих, хто прагне змін, хто не боїться захищати свої права та гідність. Сьогодні, як і тоді, ми об'єднуємося, аби продовжувати справу, розпочату на Майдані, та працювати над побудовою справедливого і демократичного суспільства.